Коли варто припиняти читати і починати писати (замість першого запису)

Це майже невигадана історія про те, як чоловік у повному розквіті сил готувався до ділової онлайн-розмови більше 13 років. А хотілося йому поділитися корисним з людиною, яка, так як і він, хоче більше заробляти, отримувати зі своїх умінь кращу оплату, давати більшу цінність у своєму бізнесі і брати від нього заслужений прибуток. Чогось ці питання йому і сьогодні здаються дійсно важливими.
 
Так воно і було. Ще у двотисячному після семихвилинного характерного скрипу модема (ви ж пам’ятаєте цю пригоду — вхід до мережі) вперше блимнуло віконце з’єднання з тисячами, мільйонами інших людей.
 
І зайшов я у чати та приватні віртуальні кімнати, де зустрів таких самих дивних людей, як сам. Бо нормальні в той час про інтернет-цяцьки навіть не думали ще. А я за могорич зробив собі таке чудо на робочому місці, бо служив тоді у вельми поважній конторі.
 
Розмови здебільшого були фанові, несерйозні, більше флірту та каламбурів (яких зараз та біднота, шо в коментарях тролить, і під дулом пістолета не видавить з себе). Справжні спеціалісти, профі, цікаві люди, бо ж було їх на всю країну в той час кілька десятків тисяч. Та бізнесом, як не крути, в тих розмовах і не пахнуло.
 
І пішов тоді шукати, що ж таке бізнес і підприємництво у тих, хто був поінформований краще. А ви знаєте, шо Гугл тоді був ще досить темним щодо ситуації в рунеті-уанеті. Тоді рулили Рамлэр, ГалаНет, УкрНет. Та швидкість завантажування сторінок і якість самої інформації розтягнули ті перші бродіння на місяці і роки. А реальної, корисної інформації, як правильно робити бізнес, кіт наплакав.
 
Відчував я, що немає мені поки ще що сказати. А паскудити блог для галочки фе як недобре. Інтернет добра штука, але ж може би перечитували ті нездари, які зараз записуються в блогери, свої опуси хоч колись.
 
Так поміж тими пошуками змінилися калейдоскопом сфери зайнятості, сам інтернет “обвебдванолився”, розрісся. Особиста еволюція зробила зі служаки — працівника з твердою ставкою, перевела із твердої зарплати на оплату за результати, заставила випробувати сили в десятках професій: був таксистом, банкіром, тамадою, журналістом, малярем, викладачем, юрисконсультом, копірайтером, веб-дизайнером, адміністратором та ще бозна-ким.
 
А тоді відкрилася мені підприємницька діяльність. Сталося то шість-сім років тому.
 
Мав я практику роботи з клієнтами-підприємцями, які шукали можливість кредитування, займався інвестиційним консалтингом, а за кілька років тим же клієнтам допомагав вберегти майно, бізнес після обвалу 2008-го. Була спроба викласти свій досвід з сотень підприємницьких історій в книжці, та з якихось причин та розповідь не побачила білого світу.
 
А Інтернет усе ріс. Вже в регіональних блогах з’явилися реальні люди, мої колеги, які почали говорити про те, що здавалося їм важливим. Мовчав я, далі читав. Хіба відповідав на запитання журналістів для статей час від часу. Не було цілісної картинки поміж тими нашими змінами в економіці, в суспільному житті.
 
І прийшла одного разу відповідь, потім ще кілька. Так вони зачастили до мене у крайні два роки. Говорили про підприємців, саме про малий бізнес, про простого власника контейнера на ринку, про хлопців, які на СТО чи у фастфуді, про дівчат, які заробляють в магазині чи салоні краси. У них, звичайно, були на то причини. Я їх запрошував через книжки, через рішення реальних задач клієнтів, через навчання у кращих американських, російських маркетологів, продавців, бізнесменів.
 
А тут ще прислухався до загального фону розмов на вулиці, серед підприємців, у блогосфері, — матінко рідна, скільки проблем! Їх же можна і треба вирішувати. Підняв я руку десь рік назад, тай кажу, що можу допомогти, збільшити продажі, збільшити клієнтів, підвищити прибуток для власника невеликого бізнесу.
 
І ви не повірите: це досить прості і очевидні рішення! І ними вже користуються сотні, тисячі власників бізнесу, підприємців в Україні навіть.
 
Тут є ще одна дивина: це ніяк не пов’язано з політиками і їхніми ”пакращеннями": безпардонною податковою системою, задрипаною економічною політикою, відсутньою підтримкою малого бізнесу.
 
Так почалася моя консалтингова практика, пов’язана вже не з фінансами бізнесу, а з найболючішим питанням – роботою з клієнтами та продажами. 
 
Якось надвечір’ям, зовсім нещодавно, прилетіло Хтось, сіло біля вуха на плече і шепче: — Пора, чоловіче. Пиши. Час прийшов.
 
Потер я лоба, з’їв цукерку і вирішив, що таки вже варто поділитися тим, що дійсно допоможе бізнесу. Допоможе насправді тим, хто втомився від постійного падіння виручки, від поганого попиту, від того, що джерело грошей у сім'ї, не дивлячись на усі зусилля, просто зникає на очах, а залишаються мертвим вантажем тільки залишки товару і податкові зобов’язання.
 
Так не повинно бути. Та невелика частина сміливих людей, які називаються підприємцями, бізнесменами, здатна зробити більше цінності для клієнтів, отримати більше для своєї сім"ї.
 
І саме про такі можливості варто поговорити:

• Як у сьогоднішній ситуації не виживати, а рости в бізнесі.


• Як без додаткових витрат зробити кращу пропозицію для клієнта.


• Як підняти свій сервіс до такого рівня, аби щодня мати чергу бажаючих покупців.


• Як зробити бізнес стабільно прибутковим, прогнозованим, керованим, з постійним потоком щасливих клієнтів.

Це добра задача, кажу я собі. І я знаю, як її вирішувати. Цим і поділюся після тринадцяти років мовчання.
 
Бо саме час. Час починати ділову онлайн-розмову.